Головна | Регістрація | Вхід | RSSСереда, 12.08.2020, 05:31

Ви ввійшли як Гость
Група "Гости"

Меню сайту
Віртуальнийкабінет
...
Нова школа
Самоврядування
...
Календар Педпреса
Календар України
Погода
Кучаків

Сторінка психолога

План роботи психолога на 2016-2017 навчальний рік

 Основні завдання соціально-психологічної служби:

1. Забезпечення якісного психологічного супроводу навчально-виховного процесу;
2. Науково-методичне та практичне забезпечення корекційно-розвивальної та реабілітаційної роботи;
3. Орієнтація виховної роботи на соціально-психологічну профілактику негативних явищ в учнівському середовищі, превентивну освіту, профілактику девіантної та ризикованої поведінки підлітків;
4. Здійснення соціально-психологічної реабілітації учнів, які зазнали різних форм насильства, були втягнуті в протиправні дії, наркоманію, незаконні види праці.
Згідно вище зазначених завдань, робота соціально-психологічної служби школи була спрямована на: психологічне забезпечення профорієнтаційного напрямку процесу навчання, розвиток емоційно-вольової, інтелектуальної, комунікативної сфери учнів, сприяння психологічному здоров’ю всіх учасників навчально-виховного процесу.
Робота соціально-психологічної служби спрямована на:
• роботу з педагогічними працівниками у атестаційний період та в рамках експерименту,
• організація роботи з першокласниками,
• організація роботи з учнями під час переходу з молодшої до середньої ланки школи,
• організація роботи з обдарованими учнями,
• організація роботи з важковиховуваними учнями,
• організація роботи з профільного та допрофільного навчання,
• організація роботи з попередження суїцідальних проявів та насильницьких дій.,
• робота з класами, в рамках класно-узагальнюючого контролю за річним планом роботи школи,
• дослідження мотиваційної сфери учнів 5-11 класів, в рамках експерименту,
• робота, яка пов’язана з урегулюванням конфліктів,
• психопрофілактика та психоконсультаційна робота з учнями, батьками, вчителями,
• просвітницько-методична робота, накопичення та систематизація науково-методичних матеріалів.

 

«Не можна  вилікувати  тіло – не лікуючи  душу, і  навпаки: вилікувати  душу  неможливо зневажаючи  тіло»  /Гіппократ/

Батьківські збори 9-А і 9-Б класи "Дитина – підліток як знайти порозуміння"

10 кроків, щоб стати кращими батьками Як можна допомогти дитині добре поводитись?

Поради психолога батькам  майбутніх першокласників

Рекомендації для батьків у вихованні дитини

РОДИННО-СІМЕЙНЕ ВИХОВАННЯ

Де згода в сімействі, де мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона.

                                                                                                І.П.Котляревський

Родина – це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до всього живого. Батьки – головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості – це виховний клімат сім¢ї. Рідна домівка – не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів.

Рекомендації батькам :

1. Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки і педагоги.

Учити жити – це значить передати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько і вчитель.

 

2. Виховання починається із дня народження.

Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, - це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.

3. У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків.

Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім'я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім'я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.

4. Турбота батька і матері про здорову сім'єю.

Справжня мудрість вихователя – батька, матері – в умінні дати дитині щастя дитинства – це спокійне домашнє вогнище.

5. Сім'я – це первинний колектив українського суспільства.

Чи почуває дитина, що блага її життя – наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці й турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека – виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне – її особисті потреби, а все інше – другорядне. Є лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість – жити заради когось.

6.Готових рецептів сімейного виховання немає.

Є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською і батьківською мудрістю. Народження людини – велике і важке діяння, щаслива і складна праця, яка називається вихованням.

Поради батькам першокласників

1. Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

2. Не підганяйте її, розрахувати час – це ваш обов¢язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.

3. Не посилайте дитини в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає силу.

4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без подібних застережень: “Дивись, поводь себе гарно!”, “Щоб не було поганих оцінок” тощо. У дитини попереду важка праця.

5. Забудьте фразу: “Що ти сьогодні отримав?”. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після робочого дня), Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

7. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.

8. Після школи дитина не повинна зразу сідати за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити (на ГПД діти гуляють до 15 години). Найоптимальніший час для виконання завдань – з 15 до 17 години.

9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочити 10-15 хв.

10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: “не хвилюйся”, “ти все вмієш”, “давай поміркуємо разом”, “згадай, як пояснював вчитель” тощо.

11. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: “Якщо ти будеш добре вчитись, то…”. Часом умови ставлять важкі й тоді ви опиняєтесь у неприглядному стані.

12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

13. У сім¢ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з вчителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники втомлення, перевантаження.

15. Знайте, що навіть великі діти (7-8 років) люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочуючи її.

Поради батькам дітей молодшого шкільного віку

Розвивайте інтерес дітей до навчання, дбайливе ставлення до природи, навколишнього середовища; прагнення сумлінно виконувати обов¢язки членів сім'ї, колективу у якому вони перебувають.

Привчайте дітей доводити справу до кінця.

Виховуйте у дітей чесність, поважне ставлення до батьків, жінок, людей похилого віку, хворих, інвалідів; виховуйте повагу до культурно-національних, духовних, історичних цінностей України.

Перевіряйте, чи правильно діти витрачають гроші, які ви їм даєте.

Учіть дітей берегти речі, майно: своє і своїх товаришів, державне.

Дбайте, щоб ваша дитина самостійно виконувала домашнє завдання.

Вимоги батька й матері не повинні бути різними.

 

Закон України “Про освіту” (витяг) Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини.

1. Виховання в сім¢ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На батьків покладається однакова відповідальність за виховання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

· постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їхніх природних здібностей;

· поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до України, рідної мови, культури, сім'ї, повагу до національних, історичних, культурних цінностей інших народів;

· сприяти одержанню дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати домашню освіту відповідно до вимог до її змісту, рівня та обсягу;

· виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

 

Стаття 60. Права батьків

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

· вибирати заклад освіти для неповнолітніх дітей;

· обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування в закладах освіти;

· звертатися до органів державного управління освітою з питань навчання, виховання дітей.

Поради батькам дітей середнього шкільного віку

Залучайте дітей до хатньої і суспільної праці, точно визначайте коло їх обов'язків.

Учіть підлітка:

· цінувати дружбу, поважати суспільну думку;

· правильно оцінювати свою поведінку й поведінку інших;

· порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки.

Виховуйте:

· витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі;

· чесність, правдивість, уміння відстоювати честь свою, родини, колективу тощо.

Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.

1. Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.

2. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй “Доброго ранку!” і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.

3. Коли дитина повертається зі школи, запитайте: “Що сьогодні було цікавого?”.

4. Намагайтесь, щоб дитина була прив'язана до помешкання. Повертаючись додому, не забувайте сказати: “А все-таки, як добре вдома!”

5. Ваша дитина принесла бали за семестр. Знайдіть за що її похвалити.

6. Постійно говоріть дитині: “Ти гарний, але не кращий за інших”.

7. Скажіть дитині: “Не будь чепуруном – у класі не люблять чепурунів, не будь і замазурою – у класі таких не люблять. Будь просто акуратним”.

8. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді роздратованість відразу проходить.

9. Коли дитина виходить з будинку, обов¢язково проведіть її до дверей і скажіть: “Не квапся, будь обережний”.

10. Коли син чи дочка повертається зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона провинилися.

 

Поради для мам

Любіть своє дитя, але не балуйте , не губіть його.

Виховуйте вдячність у дитини. Якщо немає зворотної любові на вашу самовідданість – вважайте, що діти тільки споживають вашу любов.

Будьте другом дітей, але не приятелем. Будьте поруч із дітьми. Будьте доброю.

Учіть дітей думати не про речі, а про справу.

 

Поради для тат

У дітей, які не знають, що їм робити в години дозвілля, уражається і голова, і серце, і моральність. Допоможіть своїм дітям вибирати корисне заняття. “Не судіть дитину за знаннями, судіть її за стараннями, моральними якостями, апелюйте не тільки до розуму, а насамперед до серця дитини. Учіть дитину людяності – тоді вона полюбить працю, навчіться бути старанною”.

“Не можна зводити духовний світ маленької людини до навчання. Якщо ми прагнутимемо до того, щоб усі сили душі дитини були поглинені уроками, її життя стане нестерпним. Вона повинна бути не тільки школярем, а насамперед людиною з багатогранними інтересами, запитами, прагненнями” (В.А. Сухомлинський).

Піклуйтеся про те, щоб дитяче серце не озлоблювалося, не стало холодним, байдужим, жорстоким унаслідок виховання ременем, потиличником, стусанами.

Фізичне покарання – це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур'я. Ремінь убиває в дитячому серці чутливість.

Уникайте ставити дитину в становище, коли та змушена оборонятися лінощами.

Говоріть із дитиною так, щоб не залишалося ніяких сумнівів у тому, що ви керуєтесь турботою, занепокоєнням, а не бажанням відмежуватися від неї чи скривдити, образити.

Будьте справедливі й чесні зі своїми дітьми.

Не забувайте поділитися зі своїми дітьми удачами і прикрощами на роботі – і вони відкриватимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашої поради, підтримки.

Навчіть сина чи дочку вважати, що іграшковий автомобіль із поламаним колесом, ведмедик із відірваною лапою страждають від болю так само, як поранене пташеня: це виховує чуйність і доброту.

Враховуйте основні методи виховання: переконання, вправи, стимулювання. Не забувайте підвищувати свою педагогічну майстерність виховання, читайте статті про виховання.

Рекомендації щодо подолання конфлікту

Якщо реакція дитини помітно відрізняється од тієї, яку можна очікувати в даній ситуації, проаналізуйте: які глибинні проблеми або потреби тривожать дитину?

Намагайтесь прийняти погляд вихованця, подивитися на суть конфлікту його очима: що він може думати про дану ситуацію?

Оцініть свою поведінку з погляду своєї дитини: що ви могли зробити такого, чого б ваші діти не зрозуміли?

Осмисліть ситуацію: можливо, на даний момент ваш вихованець відчуває тиск певних обставин, які могли спровокувати таку реакцію.

Поміркуйте над тим, як ненав¢язлтво запропонувати обговорення реальних причин конфлікту.

Продемонструйте дитині, що ви усвідомлюєте її потреби, що виявляєте про неї турботу.

Виявляйте готовність зосередити свою увагу на інтересах, потребах дитини. Покажіть, що ви розумієте, як їй важко, і зробіть усе для того, щоб підтримати її.

Спробуйте поділитися з дитиною своїми турботами про виникнення конфлікту в спокійній обстановці, уважно вислухайте її. Зробіть наголос на тому, що ви хочете усунути проблему і сконцентрувати свою увагу на її вирішенні. Недоцільно припускати взаємних звинувачень і роздратувань з приводу того, що сталося раніше в стосунках між дорослими та дітьми.

 

О Б Д А Р О В А Н І   Д І Т И

Cистема пошуку обдарованих дітей

Поняття обдарованість у пересічної людини асоціюється з поняттям „високий інтелект". Постає питання „Чому у дітей з високим інтелектом виникають проблеми, яких не мають їхні „нормальні однолітки"?

Психологи вважають, що інтелектуально обдаровані діти мають цілу низку проблем:

Можливо це незвична ідея – створити освітній простір, в якому б кожна дитина розвивалась, розкриваючи свій безмежний потенціал в усіх сферах життя.

Але саме така провідна ідея моєї програми - створення життєтворчого освітнього простору, як варіативної проекції елементів гармонійного життєздійснення особистості на всі складові навчально-виховного процесу.

Простору, в якому б ми педагоги змогли допомогти обдарованим та здібним учням обрати акмеологічну стратегію життєздійснення, що базується на прагненні до гармонізації світоустрою через гармонізацію особистості.

Так, провідною ідеєю моєї програми не є розвиток особистісних здібностей (розумових, творчих, організаційних та інших). Все це важливе, але не головне.

 

Ø Чи випадало вашій дитині знаходити незвичне примінення якому-небудь предмету?

Ø Чи змінює вона свої уподобання?

Ø Чи любить малювати абстрактні картини?

Ø Чи любить малювати уявні предмети?

Урок - Рівень творчості, пізнавального інтересу, нестандартності мислення

Результати письмових робіт - Інтелект, ерудиція, лексика, природні задатки

Учнівські олімпіади, конкурси - Інтелектуальні здібності, нестандартність мислення, неординарність підходів

Анкетування, тестування - Лідерські якості, оригінальність, ерудиція, об’єктивність самоаналізу

Бібліотека - Вивчення запитів, інтересів, допитливості

Виховна робота - Рівень активності, ініціативності, свідомості, відповідальності, наявність інших загальнолюдських якостей

1. Визначайте раніше невизнані або невикористані можливості дитини.

 2. Підтримуйте бажання дитини працювати самостійно.

 3. Не втручайтесь в процесс творчої діяльності сина або дочки.

 4. Давайте дитині свободу вибору методів досягнення мети.

 5. Створюйте умови для конкретного втілення творчих ідей дитини.

1. Відповідайте на всі запитання своєї дитини якомога терпляче і чесно. Серйозні запитання сприймайте серйозно.

 2. Не сваріть дитину за безладдя у кімнаті чи на письмовому столі, якщо це пов'язане з творчим заняттям і робота ще не закінчена.

 3. Виділіть дитині кімнату чи спеціальний куточок винятково для самостійних творчих занять.

 4. Показуйтед итині, щол юбите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.

 5. Допомагайте дитині будувати її плани і приймати рішення.

·      проявляти серйозне ставлення до запитань і висловлювань дитини;

·         надавати можливість демонструвати свої досягнення;

·         надавати дитині місця для занять;

·         демонструвати дитині, що її люблять такою, як вона є, а не за досягнуті успіхи;

·         надавати допомогу в поліпшенні результатів її роботи.

Рекомендації вчителям у роботі з обдарованими дітьми

  • Не слід приділяти занадто уваги ігровому навчанню з яскраво вираженим елементом змагальності. Обдарована дитина найчастіше буде переможцем, що може викликати ворожість однокласників і не сприятиме створенню атмосфери загальної зацікавленості, до яких прагне вчитель.

  • Варто уникати зміцнення перфекціоністських тенденцій. Краще не виділяти обдаровану дитину за індивідуальні досягнення, а заохочувати спільні заняття з іншими.

  •  Не треба зводити обдаровану дитину на п’єдестал або робити з неї вундеркінда в очах інших учнів. Її здобутки належним чином оцінять, а от недоречне наголошення на винятковості породжує роздратування, ревнощі й відторгнення замість очікуваного схвалення. Інша крайність – навмисне публічне приниження унікальних здібностей і навіть сарказм – звісно, неприпустимо.

  •  Варто пам’ятати, що здебільшого обдаровані діти погано сприймають строго регламентовані, повторювані вправи. Необхідно урізноманітнити програму.

 

 

Агресивна поведінка дітей і підлітків

Із проявами агресії та насильства ми зустрічаємось удома, у школі, на вулиці. На жаль, вони стали частиною нашого повсякденного життя. Усе частіше й частіше ми відчуваємо себе безпорадними, почувши із засобів масової інформації про прояви різного роду жорстокості.

Під агресією мається на увазі будь-яка навмисна дія у фізичній або словесній формі, спрямована на спричинення шкоди, утрати та болю іншим людям або собі самому. Насильство, у свою чергу, ‑ це агресія, спрямована на інших людей.

У дітей, як і в дорослих, розрізняють вербальну й невербальну агресію.

Формами вербальної (словесної) агресії є: обзивання, настирні скарги, зухвалість по відношенню до дорослих або однолітків, висміювання, колючі зауваження з метою викликати в іншої людини неприємні емоції.

Формами невербальної агресії є фізична й нефізична. Агресія фізична ‑ це безпосереднє спричинення болю іншим людям, що більше притаманна хлопчикам, має два варіанти. Перший ‑ це псування оточуючих предметів, а другий ‑ це спричинення болю за допомогою фізичного нападу (різного роду удари, штовхання, підніжки, щипання, кусання, дряпання, викручування рук, паплюження, удари різними предметами тощо).

Напад не завжди спрямовується на джерело агресивної реакції. Дитина може зірватися на своєму однолітку, іграшках, порвати малюнки, таким чином переносячи свою агресію з того, хто її викликав, на іншого, причому, як правило, того, хто несе в собі меншу загрозу для дитини або викликає менший інтерес.

Агресія з перенесенням, як другий тип фізичної агресії, виникає тоді, коли на основі попереднього досвіду дитина здатна припустити, що за свої агресивні дії по відношенню до дорослого її покарають. Агресивна поведінка в такому разі буде спрямована на людей більш слабких – молодших братів і сестер або товаришів.

Агресія нефізична виникає, як правило, у дітей дошкільного віку. Це передражнювання, пики та гримаси, демонстрація язика, різного роду жести з метою подражнити іншу людину.

Причини виникнення агресивної поведінки

У даний час агресивна поведінка в дітей і підлітків зустрічається все частіше й частіше. Така тенденція має досить багато причин. Шукати їх слід у вихованні, спілкуванні з іншими людьми та наростаючих вимогах, що пред'являються до дітей і молодих людей, також варто враховувати і природжені схильності до насильства.

Ряд учених указують на чотири причини агресії:

  • агресія як інстинкт, що виникла у процесі еволюції та служить людині для збереження виду. Це природна агресія, необхідна в боротьбі за виживання. Такої думки дотримувалися Зігмунд Фрейд і Конрад Лоренц;

  • агресія як реакція на фрустрацію, тобто стан, який характеризується хвилюванням, пригніченістю й є наслідком неможливості виконати намічену раніше мету або реалізувати важливу потребу. Іноді такий стан може призвести до невротичних розладів;

  • агресія як звичка народжується з інтенсивних неприємностей, що часто повторюються, переживань, фрустрації, які супроводжуються сплеском негативних емоцій. Фіксації агресії при цьому у значній мірі сприяє взаємний вплив один на одного членів неформальних груп, темперамент людини та відсутність у неї толерантності;

  • агресія як придбане бажання проявляється в емоційній реакції гніву. Ступені прояву гніву дуже різноманітні – від обурення та незадоволеності до злості.

Сьогодні більшість дослідників агресивної поведінки доходять висновку, що така поведінка так само вивчається, як і багато інших видів поведінки людини, та, відповідно, завжди можна знайти причину агресії. Як правило, в її основі лежать незадоволені потреби дитини, такі як відсутність похвали, відчуття причетності до групи, відчуття своєї цінності та значущості.

Виникненню агресивної поведінки сприяють: пережитий досвід якої-небудь форми насильства (фізичного, психологічного, сексуального тощо; відчуття безпорадності, приниження, злості або відчаю, небезпеки, самотності, що наростає; схильність до девіації, залежності, протиправної поведінки).

Основна риса агресивних дітей – це надмірна запальність, що важко стримується. У такі моменти в дитини виникають проблеми з контролем своєї реакції на негативні стимули, які її викликали.

Агресивність дітей і підлітків може проявлятись у різних формах: це фізична агресивність; словесна агресивність, сварки, прокляття; надмірний критицизм; агресивність, що виражається криком; тупання ногами; ляскання дверима; псування чужої власності; надмірна дратівливість, що проявляється запальністю й так далі.

Одним із чинників, що сприяють виникненню агресивної поведінки, є марне витрачання часу. На жаль, перегляд телевізора сьогодні – найпоширеніший спосіб заповнення вільного часу в дітей і підлітків, але саме телебачення має серйозний вплив на формування агресивної поведінки.

Діти відтворюють агресивну поведінку, побачену у фільмах, засвоюють її та застосовують у інших ситуаціях. Їм дуже складно відділити реальність від вигадки, тому деякі сцени й образи переносяться дітьми в їх власне життя, вони ототожнюють себе з іншою людиною або персонажем фільму. Важливо розуміти, що телевізійні сцени насильства є подвійною причиною жорстокої поведінки дітей і підлітків: вони сприяють бажанню наслідувати побачену раніше модель поведінки, а також підвищують рівень тривожності, який є причиною агресивних реакцій.

Сцени насильства, що показуються по телебаченню, викликають такі негативні зміни в особистості дитини:

  • сприяють формуванню агресивної поведінки та підвищують рівень агресії по відношенню до однолітків;

  • провокують агресивні фантазії;

  • притупляють нормальну емоційну реакцію на агресію та ведуть до переконання, що агресія є поширеним і соціально припустимим явищем;

  • руйнують сприйняття справжньої ролі насильства в суспільстві та сприяють формуванню відчуття загрози з боку зовнішнього світу;

  • заохочують дітей придумувати нові форми агресивної поведінки, які не були показані на екрані.

Для молодого глядача практично всі телепередачі мають освітній характер, під впливом телебачення в його свідомості формуються певна картина світу й інколи спотворений образ людини. Численні дослідження показали, що систематичний перегляд сцен насильства на екрані має величезний негативний вплив на подальшу поведінку молодих людей.

Викликає тривогу й дія на психіку дитини комп'ютерних ігор, оскільки більшість із них наповнена агресією, насильством і руйнуваннями. Найбільш небезпечними прийнято вважати ті ігри, в яких гравець повинен боротися з різного роду страшними істотами, вести віртуальні військові дії й таке інше.

Сім'я

Прослідити причини виникнення агресії можна також і в сучасній сім'ї. Атмосфера, що панує в домі, має величезний уплив на розвиток дитини. Якщо атмосфера вдома наповнена дружелюбністю, взаємною любов'ю та злагодою, дитина одержує правильний зразок поведінки, а порушення в сім'ї міжособистісних відносин може призвести до формування небажаної поведінки. Дитина, яка росте в домі, повному сварок і скандалів, через якийсь час і сама починає проявляти агресивну поведінку.

Небезпечною для правильного розвитку особистості дитини є також розбіжність думок батьків та інших членів сім'ї (бабусь і дідусів) у відношенні до певної моделі виховання. Відсутність єдиного цілісного підходу ускладнює формування характеру в дитини та впливає на підвищення збудливості й агресивності.

На агресію впливають і суворі форми покарання за неправильну поведінку

Форма входу
Перекласти

Выбрать язык / Choose language:
Russian
English
French
German
Japanese
Italian
Portuguese
Spanish
Danish
Chinese
Korean
Arabic
Czech
Estonian
Belarusian
Latvian
Greek
Finnish
Serbian
Bulgarian
Turkish
Ми на Facebook
Пошук
Календар
«  Серпень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Архів записів
Радимо відвідати
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Кучаківська ЗОШ І-ІІІ ступенів імені гетьмана Івана Сулими © 2020